Мало знайдеться не тільки в історії України, а й світу таких жахливих трагедій, як голодомор 1932-1933 років, який випав на долю народу найродючішої і найблагодатнішої землі — України.
Голод — це не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення здорової народної моралі, втрата ідеалів, занепад культури, рідної мови, традицій.
Сьогодні, коли від початку голодомору минуло десятки років, ми не маємо права забувати народне слово правди і довічного прокляття, послане на голови катам. Бо це слово здолало смерть, аби дійти до нас, збудити в наших серцях пам’ять про мільйони безвинно замучених предків і застерегти від повторення страшних помилок.
Учні гімназії теж не залишились осторонь дня пам'яті. Учні старших класи дивилися та обговорювали фільми про голодомор, проводили уроки пам’яті.
1-4 класи приєдналися до акції “Незабудки пам’яті”.
Шкільний бібліотекар організував виставку фотоматеріалів та публіцистичної літератури «І пам’яті свіча не згасне…».
Проведені в цей день заходи запам’ятались усім завдяки емоціям суму, жалю і співпереживання, які відчувалися у кожному слові та русі її учасників.
Comments